Тетяна Ковалевич
Рейтинг
+11.07
Сила
19.73

Тетяна Ковалевич

t-kovalevych

Жінка із присмаком кави

Вона прокидається вранці рівно о шостій
І ставить свою керамічну турку на газову плитку
Для фону шепоче якісь там вірші, неначе молитву,
Та ріже лимонній пиріг ножем негострим.

У неї давно вже нема ніяких ілюзій
Стосовно відносин із чітко спланованим хепі-ендом.
П...
Читати далі →

Кафедра креслення

Так вже повелося, що коли жінка закохується у чоловіка і дивиться йому в обличчя, вона бачить щось своє. Ні, не пару очей, не ніс, та навіть не очі, як усі звикли вважати. Щось зовсім своє. Вона ніби пронизує його обличчя цим своїм поглядом, і в оцю мить на неї немов одягають окуляри зі вбудованим к...
Читати далі →

Осад

Коли вона тоді поїхала, він ковтав алкоголь літрами,
Стрибаючи з рейса у рейс, завжди голодний і з перепою.
Відстібав на кордонах митникам, про себе кажучи: "Поверніть її"...
І так було, доки усі почуття не лягли білим осадом десь під горлом.

Коли він тоді залишився, в...
Читати далі →

Врятуй

Коли порожнеча ставить між нами пастки -
Тримай у обіймах, не дозволяй мені впасти.
Коли мої нерви звиваються, наче змії -
Вбивай це в мені так ніжно, як ти один вмієш.
Натисни кнопки на тілі, як на складному пристрої,
Позич мені квант тепла.
Свого.
Особистого....
Читати далі →

Світло

Від світла твоїх фотоспалахів на шкірі з'являється легка засмага - Альтернативне порційне сонце, яке пронизує наскрізь мою істоту... Відсутність тебе у моїй спальні виводить усі прилади з рівноваги: Вони починають іскрити, заповнюючи перешкодами всі частоти. Ти й сам випромінюєш сяйне світло, у ...
Читати далі →

Фаст-фуди

Багато людей у останні часи обирають фаст-фуди, І стосується це, дорече, не тільки їжі - Все швидке зараз в пошані та навіть престижі, Усе, що не вимагає напруги, полюбляють люди. Через лінь чи нестачу сил, або тупо недолік часу Обирають те, що задовольняє рефлекси - Картопельку "фрі" та велик...
Читати далі →

Чи то справді...

Чи тікати подалі від тебе, чи вже навік залишатися?
Я так дико хочу залізти на стіну до самого небокраю...
Чи ти справді такий спустошений, яким бажаєш здаватися?
Чи я справді така переповнена, якою себе почуваю?
Ми такі радикально різні, це навіть у вічі кидається,
Що ...
Читати далі →