Фаст-фуди

Блоґ: Тетяна Ковалевич

Багато людей у останні часи обирають фаст-фуди,
І стосується це, дорече, не тільки їжі -
Все швидке зараз в пошані та навіть престижі,
Усе, що не вимагає напруги, полюбляють люди.
Через лінь чи нестачу сил, або тупо недолік часу
Обирають те, що задовольняє рефлекси -
Картопельку «фрі» та велику порцію сексу.
Споживають, не встигнувши відійти далеко від каси,
І неодмінно під колу.

Але я не шукаю легких шляхів — складаю маневри,
В мене безліч рецептів, я люблю готувати
І над посудом зачаровано чаклувати,
Балувати ближніх, видаючи нові смачні шедеври.
В моїх мріях: велика кухня, стіл, якесь там нове блюдо,
Чоловік, діти. Я кажу: «Ну як? Може солі?»
Але справа в тому, що по іронії долі,
Діти й чоловіки просто обожнюють кляті фаст-фуди.
Таке ось замкнене коло.

9 коментарів

...«Діти й чоловіки просто обожнюють кляті фаст-фуди»…
а всьому вина — глутамат натрію ;-)

О_о саме курсову пишу про фаст-фуди…

Посперечаюсь — там, де є картопелька фрі, великої порції сексу не вийде ))) Тільки після добротного наваристого українського борщу від хорошої газдиньки )))

"… там, де є картопелька фрі, великої порції сексу не вийде ))) Тільки після добротного наваристого українського борщу від хорошої газдиньки..."

Нагадало допис Є. Славянова «Йому потрібна… Кухарка» ( e-slavianoff.vkursi.com/1036.html ).
Втім, далеко не всім потрібна кухарка (ґаздинька, господарка, хазяюшка тощо) та наваристий борщ, аби захотіти (і спромогтися «зготувати») велику порцію сексу.

Якщо серйозніше, то поезія не про фаст-фуд, а про загальну відсутність ґрунтовності як головну онаку сучасного життя. Брак ґрунтовності виявляється в усьому. Провідні риси теперішньої доби — поквапність і поверховість. Люди ладні ковзати, мов ті водомірки, поверхнею життя, не надто занурюючись у нього. Віра у вічне дедалі меншає. Панує релятивізм. Якщо єгиптяни будували піраміди, які мали простояти тисячі років, то сьогоднішнє життя визначають «генерації» виробів — не встигає зявитись одна, як її вже заступає наступна. Ідея нескінченного вдосконалення нівелює саме поняття досконалості. Нема досконалості — нема й недосконалості, власне, немає жодного ґрунту, на який можна впевнено стати. А значить — лишається тільки неспинний рух (читай — втеча від усвідомлення, що цьому рухові настане край), «короткі перебіжки» туди-сюди, «мишачі перегони».

подзвоніть до бога
сказати що закінчуються
батарейки в цього світу
він знає котре зарядне
бо ми не годні знайти доступ
до мережі без дротів
всюди потрібен якийсь пароль
а старий пароль не діє
ми вже й поплуталися
котрий з них старий
а котрий ортодоксальний
то подзвоніть до бога
зрештою скажіть його мило
і на котрім він сервері
і що писати в темі
аби не подумав що то спам

Сергію, як тонко і глибоко ти відчув цей вірш! Це саме те, що я хотіла сказати ним.

Дякую, Таню :) Чув його в твоєму виконанні, ще тоді мені сподобався. Взагалі, маєш оригінальну манеру читання / подачі, що запамятовується.

Взагалі, не очікувала такого резонансу на цей пост. Дякую всім!!!